411 434
Життя
(Родині Гриценків, Мошурів)
Народилося дитятко в Україні,
у типовій на Черкащині хатині.
Народилось у хрещенськії морози,
і були у тій родині щастя сльози.
Була втіха: народилося дитятко!
Була дума: появилося в нестатки.
І раділа, й сумувала породілля,
бо у хаті одним злидням лиш привілля.
Та родилося дівчатко, – що ж тужити?
Треба доню доглядати. Треба жити!
І помчать дитині швидко дні за днями,
що ставатимуть повільними роками.
І родині, і громаді буде гірко,
бо така селянській долі звична мірка.
Будуть рідному народу всякі мори,
бо правителі – не люди, а потвори.
Прирекли його нещадно на вмирання,
бо від того їм солодше панування.
І промчить війна народам на загладу,
бо дияволи змагаються за владу.
І загинуть в хуртовині тій мільйони,
бо дияволи змагаються за трони.
І мільйонам доведеться мандрувати,
кинувши напризволяще рідні хати.
Так одвік ведеться з долею людською,
як вожді братаються із Сатаною.
Було всього на життєвій довгій ниві!
Не без того, що були і дні щасливі.
Гомоніла голосами нова хата,