77 434
Та ще гірших мук зазнали внуки, –
Сором рабства хай рятує нас!
«Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,
сталить твій дух – отож терпи, терпи.
Ніхто тебе в недолі не врятує,
Ніхто й не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стій, допоки скону,
допоки світу й сонця – стій і стій.
Хай шлях до раю, пекла чи полону –
Тримайся далі розпачу й надій.
Торуй свій шлях, той, що твоїм назвався,
Той, що обрав тебе, як побратим.
До нього змалку ти заповідався
Сумним осердям, поглядом сумним»
(
Василь Стус
)
Так думав Ти вже за колючим дротом,
Як у стражданнях-болях смертним потом
Проймало мимоволі тіло й дух.
Десь там далеко – рідна Україна,
Земля щедротна, люба, солов”їна,
навкруг же – зона, царство кривд – наруг…
«За сотнями загород і колючих дротів лежить
моя земля, Україна, заходячи тільки в зболені
сни. Вона світить, як далека зірка у вечірньому
мордовському небі. А невільницький твій шлях
стелиться далі й далі од неї – за сиві уральські
хребти, в закрайсвітні сибіри. Бо кати іспитують
тебе: а чи витримає твоє серце, чи не пірветься з
натуги…
…Щоб запобігти нівеляції українського народу,
треба офірувати кращих його синів. Інших по-
жертв Бог не визнає. І кращі мої брати і сестри