171 230
177
Вступ
Тема, якій приділено увагу в цьому розділі,
надзвичайно важка і болюча. Мало знайдеться
жінок на землі, яким за життя пощастило
уникнути тяжкого гріха, що волає про помсту –
злочину дітовбивства в своїй утробі. Не так
давно людство усвідомило, що аборт – не легка
медична операція, аналогічна видаленню
хворого зуба чи запаленого апендикса. Аборт –
це таке саме вбивство, як і позбавлення життя
народженої людини, ба навіть більш цинічне
вбивство беззахисної душі, яка не те, що
оборонитися, - не має змоги навіть сказати
слово на власний захист.
Більшість жінок воліють не заглиблюватися в
цю тему, аби не ятрити собі душу, не
ускладнювати життя. Однак це тільки
поглиблює відчуття провини, заганяє той біль
углиб душі і все життя надмірним тягарем
гнітить душу, не даючи їй піднятися над
земною суєтою.
Ця поема – спроба достукатися, насамперед, до
себе самої, щоб усвідомити власну
відповідальність і відмолити скоєний гріх. А
ще – застерегти, попередити, не допустити,
щоб інші жінки, навчені чужим гірким
досвідом, повторювали такі непростимі
помилки. Адже зародження нового життя – це
вже послана у світ Господом душа.