174 230
180
Стація 1. Вирок смерті
Як Ісуса, про якого навіть Понтій Пилат
сказав: «Не бачу ніякого гріха на цьому
чоловікові», було несправедливо засуджено на
хресну смерть, так і безпорадне дитя, яке ще
не встигло народитися, безгрішне і невинне,
прирікають на болісну несправедливу загибель
ті, хто мав би йому радіти, любити і берегти
як найдорожчий скарб…
Ну от і почалось моє життя…
Клітиночка, що ділиться, зростає.
Під серденьком у мами я – дитя,
Хоча вона про те іще й не знає.
Я – щастя, я – надія, я – мета,
Я – радість і сльоза твоя, матусю.
Відійде біль, відступить самота,
Коли до тебе ніжно пригорнуся.
Ти бережи, ріднесенька, себе,
Бо я тебе люблю. Я вже людина!
Яскраве сонце й небо голубе
Благословляють нас у цю годину.
…Дізнавшись, не радієш – навпаки.
Невже посмієш справді так зробити?
Я чую, мамо, всі твої думки –
Вони про те, аби мене убити.