176 230
182
Стація 3. Перше падіння
Побитий, принижений, придавлений тяжким
хрестом, Ісус по дорозі на Голгофу падає на
землю. Крихітне дитятко, що розвивається в
утробі матері, відчуває наближення миті
болісного кінця, відчуває свою непотрібність і
нелюбов тієї, яка мала би радіти і чекати.
Страшне падіння не на землю – в нікуди…
Я росту, хоч непотрібний,
Ні для кого я не рідний.
Скоро серце моє вирвуть,
В небуття лечу, у прірву.
Я вже маю оченята…
Подивитися б на тата,
Може б, душу скам’янілу
Мої очі відігріли.
Та навколо мене темно,
І зростаю я даремно.
Всі чекають ту годину,
Коли я навіки згину.