175 230
181
Стація 2. Ісус бере хрест
Засуджений невинно, наш Спаситель покірно
приймає тяжкий хрест, який несе на Голгофу
– місце своєї загибелі. А дитятко, приречене на
загибель, теж несе свій хрест від моменту,
коли рідна матуся вирішує позбавити його
майбутнього до тої страшної миті, коли
задумане нею здійсниться. Страх, тривога,
біль, відчуття непотрібності – яка непосильна
ноша для крихітної беззахисної душі!
Вже моє серденько б’ється,
Не радіє й не сміється.
Я беззвучно гірко плачу,
Бо матусю не побачу.
Мила, добра, ніжна, рідна…
Ох, матусю моя бідна!
То невже ж моя провина
В тім, що я – твоя дитина?
Я візьму цей хрест, матусю,
Хоч розп’яття я боюся.
Я ж безпомічний, маленький,
Та того бажає ненька…