177 230
183
Стація 4. Зустріч з мамою
Від кривавого судилища і до останньої миті на
Голгофу страшну долю Сина розділяла Діва
Марія – Матір Божа. У натовпі Він спочатку й
не помічав її, оскільки багато люду йшло на
дивовижу – хресну страту невинного
«злочинця», а Він і поглянути навколо не мав
змоги, бо тяжкий хрест хилив увінчану терням
голову до землі… Та в якусь мить він кинув
погляд у натовп і зустрівся поглядом з
найріднішою, найдорожчою – Матінко. Це
додало водночас і болю, і сил.
А немовля, приречене на загибель у лоні матері
ненародженим, навіть цієї підтримки не має.
Покинуте всіма, нікому не потрібне… За чиї
тяжкі провини несе тяжкий хрест болю і
самоти ця крихітна беззахисна істота?
Ісусе! Коли ніс Ти хрест важкий -
Скатований, осміяний юрбою,
Усі шляхи, кривавії стежки
Пройшла матуся поруч із Тобою.
Чому ж у мене ненька, мов чужа?
Безпомічне дитя убити хоче,
Невинну душу ріже без ножа…
Якби ж хоч раз поглянути їй в очі.
Як хочу, щоб дозволила мені
Так мало - народитись і зростати...
Але вона у непробуднім сні
Намірилась мене заколисати.