16 122
15
Твiй бiлий бiль i сонячна молитва...
РОЗДІЛ 1.
* * *
Слова-обрáзи, кинуті недбало,
Сховати хочу десь за образи́...
А для душі шукаю покривало
Із зоряного шовку-органзи́...
Сніжить кругом. В очікування чуда
Святвечір чемно проситься у дім.
А поруч хижо тупцяє Іуда
Із солоденьким зашморгом своїм...
Людська душа – планета невідкрита,
Не варто в неї кидати багно...
Мені б для Вас прощення відмолити...
І святості... хоч макове зерно...
Молюся вже до зір, до неозору*...
До цих снігів, до лісу, вітерця...
До світлого небесного престолу...
До Матері...
До Сина...
До Отця...
*
Неозорий
–
простір, який не можна обійняти зором... (неологізм)