9 122
Зцілення любов’ю
Світлана КОСТЮК
* * *
штампувати образи негоже і навіть грішно
всі акценти на світло аби розговілось воно
я люблю тебе світе люблю тебе ніжно-ніжно
дегустую щомиті немов терпкувате вино
перемоги й поразки для того аби не зірватись
ну а погляд на речі відсвічує сховану суть
залишатись собою це краще ніж просто здаватись
тінню образу того що перші вітри розітруть
десь на шпальтах віків закодовано всі наші кроки
справжнім слави не треба бо в справжності вищий резон
поміж зоряних трав загоряється вічний неспокій
яким кожен поет відкриває останній сезон
рівним диханням зір ще спалахують свічі воскові
жовті роси тремтять біля русла старої ріки
кожен подих і крок наш во ім’я святої любові –
НА ВІКИ…