10 122
Твiй бiлий бiль i сонячна молитва...
РОЗДІЛ 1.
НАВІЯНЕ...
(диптих)
1
Позбавитися хочу від ілюзій,
Сприймаючи реально звичні речі.
Простити всіх – і недругів, і друзів
За крок до втечі...
Наповнюватись внутрішнім світінням
(А раптом хтось в пітьмі не заблукає)
Знайти себе, мабуть, найбільше вміння
За крок до раю...
Сипнути у світи щось дуже світле
Дасть помочі богинечка Евтерпа,
Щоби любов поміж людьми розквітла
За крок до пекла...
Від метушні, від суєти, гордині
Позбавлю простір свій – душі роздолля...
Бо що, скажіть, мені потрібно нині?
Потрібна ВОЛЯ...
2
І сміється-ридає мале янголятко зелене...
Ну а світ... він холодний, далекий (на те він і світ...)
А душа розкуйовджена знов проростає із мене,
Як гарячий болід...
Одягаю себе у небесну прозорість серпанку...
І складаю, як пазли, всі мрії свої і слова...
Знов просвічую душу рентгенівським світлом до ранку...
Щоб була... як жива...