92 122
75
Малюю твою присутність...
РОЗДІЛ 2.
* * *
я прошу відпусти це мовчання нам вряд чи поможе
заворожена тиша тримає прилеглі світи
помолися за мене та тільки не схлипуй “о Боже”
це вже надмір емоцій і дещо розгублений ти
ну а я вже не тут я літаю літаю над світом
всюди бачу і чую таке що не вірити гріх
ну а те що було мені пахне ромашковим літом
і гніздечком лелек над розчахнутим простором стріх
тож прошу – не тримай мені треба висот для удачі
бо засиджена пташка-душа поривається вдаль
от летіла б кудись хоч куди і не знаю й не бачу
може б варто удвох?
але ти не умієш
а жаль…