116 434
Бальзак і Моруа
Він був каторжанин, до стола прикутий,
змалку заворожений слави божеством,
творчості жадоба, мов лиха отрута,
владно володіла всім його єством.
Владі тій опертись був ніяк не в силі,
йшов на її поклик без вагань услід.
У його уяви палаючім горнилі
болями і щастям жив реальний світ.
Світу того дивного феєрія іскриста
втілювалась тайно в образи живі.
Твори. Твори. Твори… Та невгасна пристрасть
палить душу й серце, палає в голові.
***
Він Геній був, – і був як інші люди,
жадав багатства й інших ще примар,
але над всі омани та облуди
письмовий стіл йому був як святий олтар.
В безсмертних образах вигранювали зримо
буття суспільного пружини потайні…
Але снага творця згоряла незборимо,
як плата божеству, в жертовному вогні.
Багато він кохав – і вірно, і зрадливо,
натхненним був співцем закоханих сердець,
в жіночу долю задивлявсь жадливо,
і був трагічним тих шукань вінець.
О Евеліно, горда Евеліно!
Ти знадила його, немов сирена та, –
й безмірно довгий час покірно, на колінах,