118 434
Світ
Я світ боготворю! Земний – і зір світіння.
Чи богохульна, грішна теза ця?
Захоплююсь величністю творіння –
проймаюсь всемогутністю Творця.
Вдивляюся у далину космічну,
звідкіль галактики неначе шлють привіт,
і думаю про добру Силу вічну,
яка створила той безмежний світ.
Вдивляюсь, – та слабке людське чудесне око,
і думка теж безпомічно-слабка!
Їм не збагнути таємниць глибоких,
захованих у Вічності віках.
О світе Божий без початку й краю!
Ти світиш нам крізь синяву небес.
Ти – непізнанний! – ми це твердо знаєм!
Душа людська боготворить тебе!
І ми звертаємо серця свої,
свої зволожені любов’ю очі
до тих садів, гаїв, де горлиці туркочуть,
де солодко співають солов’ї.
Краси такої в Космосі нема!
І люба нам Землі сяйлива врода,
її барвиста повсякчас природа,
мінлива й гомінка, ніколи не німа.
Земля несеться через Простір-Час
призначеним одвік шляхом космічним,
із племенем людським недобрим і невічним,
знайомим Господові без прикрас.