175 434
«Нарешті вогнистий
Ярило…»
Нарешті вогнистий Ярило
проглянув крізь хмари й дощі.
Його всепрониклива сила
природу умить звеселила:
і квіти, і трави, дерева й кущі.
О, де ж ти барився, Яриле?
Куди поза зливами щез?
Без тебе життя нам не миле,
зігрій нас, яскравий Яриле,
вміхайсь нам з високих сяйливих небес!
2/VI-1991.