30 434
понурі ліси. І знеміг вже борець.
Мов деревце, із рідного вирване грунту,
в’янув і сохнув у глухомані тайги.
В невпинних боріннях духовного бунту
скільки даремно розтратив снаги!
Брате – страждальцю, сваволі чужинської жер-
тво!
Свій трагічний кінець сам передбачив Ти:
«Тільки й щастя: чесно вмерти,
хрест без плями донести».
О, як би Ти радів щасливим змінам!
До них ми важко йшли ще сотню літ.
Тебе з любов’ю згадує Вкраїна,
що справдила борців священний заповіт.
5/XI-1999.