27 434
До 150-річчя Панаса Мир-
ного
Хіба ревуть воли, як ясла повні?
Чи жінка – то повія від природи?
Сторіччями народ терпів тяжкі знегоди,
податки сплачував криваві і безкровні.
І стільки тих панів він перебачив!
Царі, князі, барони, генерали
його і кров’ю, й потом торгували,
для них же пес більш за людину значив.
Були часи, як колії-селяни
на тих панів зняли свячену зброю,
дихнули волею в пориві бою,
та здобули лиш палі та кайдани.
Були часи, як рвійним ураганом
народ піднявсь за волю і державу,
але вожді лиш гру вели криваву,
що завершилась рабством та обманом.
Роздертий вщент між ворогами злими,
народ корився різним супостатам.
Йшов підневільний воїн в бій на брата,
лукаві вороги глумилися над ними.
Два демони зійшлись в борні вогненній,
щоб Україною нещадно володіти,
І гинули її нещасні діти,
не давши волі Матері стражденній.
Були в народу діти незрадливі,
над лихами його не лиш тужили, –
серцями чесними вони йому служили