297 434
«Минуле уже відпустило
мене…»
Минуле уже відпустило мене,
розпались розпуки окови.
Втішатись би кожним дарованим днем,
і поглядом кожним, і словом.
Але чи достатньо скарбів тих мені?
Жадаю незбутнього дива:
аби у жертовнім, у творчім вогні
душа обновилась тужлива.
Та де ж мені взяти, де взяти снаги
для того вогню очисного?
Жадання й знемога – мов два береги,
між них тече доля убого.
15/III-1991.