310 434
Чом Пророк в солдатчини оковах
катувавсь роками? Лиш за те,
що підняв на супостатів Слово,
слово гніву, праведне, святе.
Прогримів той гнів у дні буремні.
Встав народ під волі корогов,
та його насильства сили темні
в пута рабства закували знов.
Закували в рабство, замутили пам’ять,
осквернили мову зливами хули,
задушили пісню, зруйнували храми,
на хресті страждання душу розп’яли.
Щоб трудивсь покірно на ланах багатих,
животів безтямно в хащах манівців,
у безкрайніх далях, в тюрмах-казематах
нищили найкращих із його творців.
Ох, нема, немає в рідній хаті правди,
як її посяде лиходій-сусід!
Так було одвіку. Так і буде завжди.
Хто це знає краще за козацький рід?
4-8/XI-1990.
Українство. 2
Українство! Пасинку планети!
Знов з колін підводишся. Невже ж?
Крізь розвалу звихрення та клекіт
людству голос правди подаєш.
Твоя доля так і не розквітла,