313 434
Він боровся з кривдами й відчаєм,
боронив, як міг, спадкову честь.
Та тепер… Тепер уже не знає,
хто він був, хто буде і хто єсть.
Нації опора у недолі,
нелукавий і терплячий син,
вже не розуміє кличу волі,
сном байдужості забувся селянин.
Одоліли демонські закони
його серце добре і просте.
Діти подались у вавілони.
Як живуть? Хто відає про те?
Все заплутали й перемішали
хитрі зайди та найманці їх.
Землю отруїли, згвалтували
людськості на подив і на сміх.
В цій біді небачено жорстокій
за народом не шукай вини.
Пройде ще немало чорних років,
поки пут позбудуться сини!
4-8/XI-1990.
Українство. 4
Відзначають гучно вікопомну дату,
Мов, одкрила світу обрії нові,
Мов, народну долю, споконвік щербату,
вклала у надійні руки трудові.
Прославляють палко вікопомний вибір,