Світ не заступився за раба.
Що ж, така вже споконвіку правда.
Мабуть, воля й Господа така:
Хай насильник, хай грабіжник-зайда, –
світ шанує право кулака.
Обікрали тебе люди злії,
роде мужній, сміливий колись.
Лиш на себе покладай надії!
Рви кайдани рабства і борись!
4-8/XI-1990.
Українство. 3
Ох, і легко, легко те казати, –
рабськості, мовляв, ламаймо зло.
Порізнили рід наш супостати, –
віру й мову, місто і село.
На плодючій матері-землиці,
з волі лиходія-чужака,
годувальника сатрапи ниці
перейменували в кріпака.
Під покровом месіянських гасел
мужиком каверзував міщух,
він ділив їх на ворожі класи
і калічив їхній творчий дух.
Недарма насильники старались.
Довели кормильця до нужди.
Всі його надії, ідеали
в нім завмерли. Чи не назавжди?