22 / 150
21
– Ну що, Отісатко, пообідаєш зі мною? – так боляче
було усвідомлювати цілковиту самотність, що Сергійко
вирішив звернутися до іграшкової тваринки. Принаймні, то
була бодай якась ілюзія присутності когось у твоєму житті,
твоєму просторі.
Сергійко таки зголоднів – навіть напівсирі розламані
вареники, що усю смакоту віддали водичці, у якій варилися,
ум’яв за пару хвилин. Розтягувати задоволення не було
коли. Ситуація потребувала прийняття якогось рішення.
Отож, кинувши тарілку у мийку ( «Потім помию»),
Сергійко увімкнув комп’ютер.
– Так-так, в Оттаві зараз ранок. Отож, є шанс застати
Джулію вдома. Тільки б вже прокинулася. Ну, та нічого,
почекаю, якщо відразу не відповість.
Однак на хлопчика чекав іще один неприємний
сюрприз – доступ до Інтернету був відсутній. Сергійко не
особливо заморочувався дорослими справами, які завжди
вирішувала мама. Може, проблема у тому, що сьогодні
перше число, отож, за договором з інтерент-провайдером,
необхідно було заздалегідь сплатити абонплату за
наступний місяць? Схоже, напередодні неньці було не до
сплати рахунків, і вона не встигла зробити авансового
внеску.
– От халепа! Та що ж це за чорна смуга пішла! –
вилаявся Сергійко. Однак сердься – не сердься, а треба
щось думати далі.
«Тільки без паніки, – вмовляв сам себе хлопчик. –
Треба скласти план дій, щоб не наробити дурниць»
Він сів у крісло, обхопивши голову, і почав міркувати.
Спочатку чомусь вирішив провести ревізію продуктових
запасів у домі. «Який же я егоїст! – посварив себе подумки.
– Замість того, щоб придумати, як знайти чи, може, й
врятувати маму, я найперше печуся про власний добробут».
Тим не менше, він оцінив вміст холодильника і кухонного
стола. П’ять сосисок, пакет йогурту, шматок сиру, якого
вистачить на ранкові бутерброди днів на три, почата пачка