25 / 150
24
– Ух ти! – захоплено вигукнув Сергійко. – Тепер і я
завжди буду прив'язувати числа собі до голови.
– Тільки міцно прив'язуй! – засміялася мама. – Щоб не
повідпадали.
«Мамо-мамо, – зі смутком згадував ті щасливі
хвилини Сергійко, – ти встигла навчити мене багатьом
цікавим і потрібним речам. Але без тебе я іще такий
безпорадний!».
Хоча пін-код до маминої банківської картки був міцно
прив’язаний до Сергійкової голови, він вирішив все ж
заглянути для контролю під розетку у передпокої. «Все
добре – не забув».
Пам’ятаючи мамин наказ, хлопчик обережно посадив
у рюкзачок Отісатко, який, крім іншого, виконував тепер і
функцію хранителя секретного ключика, засунув до кишені
папірець з номером особового рахунку і вийшов з дому.
9
– Юначе, вам допомогти?
Сергійко мало не підскочив, почувши за спиною
чоловічий голос. Він саме почав набирати в терміналі номер
для сплати за Інтернет, як хтось незнайомий торкнувся його
плеча.
Хлопчик озирнувся. Халепа за халепою! Поруч стояв
чоловік у формі поліцейського.
– Картка твоя? – суворо запитав охоронець порядку.
– Мамина, – Сергійко не вмів і не любив говорити
неправду. Та й змісту не було – перевірити було простіше
простого.
– Вона зможе підтвердити, що ти дієш з її дозволу?
«Та що ж за питання він задає?» Сергійко відчував, що
ця розмова добром для нього вже не закінчиться. Ну звідки
взявся цей черговий? Невже не мав важливіших справ?
Стільки справжніх злочинців навколо розгулює! Або краще
зайнявся б пацюками, вони для міста становлять більшу