60 230
60
Зажурилось небо
Зажурилось небо,
Та й зайшлось дощем.
Втішитись би треба –
Припускає ще.
Так завзято плаче,
Додає жалю,
Ось і я неначе
Слізоньки поллю.
Промайнуло літо
Спалахом одним.
Дубові біліти,
І мені із ним.
Ще життя, ще осінь
Вийде зі сльоти,
Та по росах босій,
Вже мені не йти.
Тільки й сльози лити –
Господи боронь!
Бабиного літа
Ще сьорбну з долонь…
Вересень 2014