247 434
Діалог
– Видай щось таке, моя уяво,
щоб війнуло чаром новизни,
кольорами зблиснуло яскраво,
зазвучало тихо та ласкаво
голосом вселенської струни.
– Я, твоя уява, зроду вбога
і ходжу лиш пішки по землі,
ще й мене навчали метри строгі:
кривди й болі, сумніви й тривоги
та кати, – великі і малі.
– Що ж нам діять? Житимем поволі
тим, що серце ще приберегло,
та красою в рідному околі,
де берези, липи і тополі,
трав буяння й сонячне тепло.
3/VI-1991.