250 434
Життя свого втрати знаю,
вину свою, хай і невільну.
Як можу, тепер їх долаю,
в епоху цю божевільну.
І прагну, і гаряче мрію
прожити наснажені роки,
плекаю у серці надію
на спалах натхнення високий.
Жадаю і щастя зазнати:
піднятись над сірістю буднів,
і мислити, й почувати
нарівні з далеким майбутнім.
6/XII-1993.