377 434
Еволюція
Ти кажеш, друже, – все одно тобі,
Якою б мовою не розмовляти.
Це значить, любий: в поспіху й журбі
тебе невільно занедбала Мати.
Не накликала співом снів твоїх,
не нашептала примовок чудових,
не вклала в душу чудо-оберіг –
магічну силу предківської мови.
А там – ти з дітками співав пісень
і слухав казочок вже мовою чужою,
а ненька уступала день у день
тебе їм, за поспішністю лихою.
А там – з науками здружилася душа,
взяла її в полон їх сила чудодійна,
та скрізь тебе стихія та чужа
тримала цупко у своїх обіймах.
А потім час випробувань наспів,
прийшли повчальні життьові моменти,
і ти збагнув, що з мовою дідів –
ні звань дзвінких, ані дзвінкої ренти.
Можливо, в серці, десь на самім дні,
відчув ти порухи якогось щему,
та все ж сказав: “Однаково мені”.
І раз назавжди вирішив проблему.
Отямся, друже, і сумлінням зваж!
У тебе ж – діти! В тебе будуть внуки!
Невже судилась доля їм така ж:
лакейство підле з підлої спонуки?
30/X-1990.