382 434
Герої, і кати, і жертви…
Вони були герої отого буревію,
коли в смертельній битві ішов на брата брат.
В серцях вони плекали благословенну мрію
про небувало мудрий і гармонійний лад.
Вони були трибуни, – вони ж то й підіймали
знедоленого брата під прапор віщих слів.
Та фальшем обернулись їх книжні ідеали
і кривдами й смертями мільйонів трударів.
Вони ж були й прораби, стихійні будівничі,
Що навмання творили той небувалий лад.
Та звірами завили їх благородні кличі,
і край перетворився на табір-каземат.
А мрійники – трибуни наглядачами стали,
І не один з героїв став катом для братів.
Та й їх не рятували плакатні ідеали
від підлості й сваволі перевертнів-вождів.
Чи то була жорстока історії химера –
оте важке й криваве, спотворене буття?
Яка б нас не чекала – лиха чи добра ера, –
о люди, браття й сестри, не треба забуття!
13/XII-1990.