380 434
Законодавцям
З яких це ви позичили скрижалів,
з яких взяли гуманності основ,
щоб мова-деспот кривдила й надалі
священне право сотні інших мов?
Надривно кличете до братнього єднання,
мовляв, один у нас духовниий пантеон,
і в той же час не чутні вам волання
мільйонів серць про кривдний ваш “Закон”.
Щосил рятуєте струхлявілу споруду,
аби ще трохи їй продовжити буття.
І знов не можете позбутися облуди,
що справі цій прислужиться “Стаття”.
Та мова панувала й до “Закону”,
командував, хто нею володів.
Віками гласно їй сприяли з трону,
й не так вже гласно – з офісів вождів.
Чи невтямки вам, скільки мук безплідних,
яких безмірних, незворотних втрат
та мова – засіб у руках негідних –
сподіяла, мов найлютіший кат?
Отямтеся! Не множте втрати прикрі!
Навіщо щкодити прекрасній мові тій?
Із часом вляжуться буремні вихрі, –
признайте лиш природний хід подій!
12/XII-1990.