13 / 150
12
додому. – Чи ти просто вирішила вигадати, щоб зупинити ті
образи?
– А ти сам хіба зовсім-зовсім нічого не знаєш? –
перепитала сусідка. – Мені колись бабуся розповідала про
твого тата. Він же виріс у тій квартирі, де ви з мамою
живете. Бабуся казала, що наш сусід несподівано зник
невдовзі після твого народження. Питали твою маму, але
вона сказала, що тато поїхав кудись в іншу країну
працювати за контрактом і скоро повернеться.
Вдома розмови про тата були майже забороненою
темою. Єдине, що було пов’язане з татом – це велика
колекція марок, які, за словами Сергійкової мами, він
збирав іще підлітком. З дозволу неньки, хлопчик продовжив
татову справу. То була рятівна соломинка для дитини, що
так потребувала батьківської уваги, спілкування з дорослим
чоловіком, якому можна довіряти, як собі самому. З мамою
у Сергійка були дружні стосунки, але ж вона – всього-на-
всього жінка, хіба вона може зрозуміти все, що хвилює
хлопчика так, як зрозумів би тато?
Кілька разів Сергійко намагався дізнатися у мами
бодай щось про татуся.
– Мамо, я маю право знати! – якось, вже підрісши і
вкотре наважившись порушити табу, рішуче вигукнув
Сергійко. Але мама незворушно відповіла:
– Прийде час – дізнаєшся все, і навіть більше. А поки
що тобі досить знати те, що тато у тебе є, що він живий,
любить тебе і неодмінно повернеться.
– Та звідки ти знаєш, що любить – він же бачив мене
востаннє немовлям у підгузках! – Хоча хлопчик і не був
плаксуном, але цього разу від безсилля готовий був
розрюмсатися. Бо мама вже відвернулася і зайнялася своїми
справами, давши зрозуміти, що в розмові поставлена
крапка.
5