82 / 150
81
– Е, друзі, – озвався Клай, – я, звісно, розумію, що
для вас тут все нове та цікаве, але залишмо екскурсію на
кращі часи. Не забувайте, що ми вже видимі для злих очей
та вразливі, отож витрішки ловити небезпечно.
– А що каже Отісатко? – поцікавилася Сніжана.
Клай заглянув в очі синьому пухнастику і хвилину
тільки мовчки кивав головою. Сергійко вже хотів було
нагадати йому про їхню зі Сніжаною присутність – мовляв,
сам же щойно казав, що гаяти час не можна, а тут ніби
заснув.
– Все зрозуміло, – нарешті озвався Клай. – Наша
мандрівка починається з покинутого міста. Сказати по
правді, я й не знав, що такі є в моєму світі. Що ж, це суттєво
наблизить нас до цілі – варто прислухатися.
Сергійко зі Сніжаною недовірливо переглянулися:
– А ти впевнений, що то не пастка? Хто подає тобі
сигнали через Отісатко?
Клай з докором глянув на друзів:
– Я на сто відсотків довірив нашу місію Отісу, тобто
самому Світові. У вашому вимірі це називається Богом –
душа і розум Світу. Я встиг дізнатися, що в скрутні часи
люди вашого виміру просять Його допомоги, довіряють
Йому. Щось подібне відбувається і в нас. Тільки більшість
отісатів давно втратили зв'язок з Отісом. Словом, поки я
довіряю йому без жодної тіні сумнівів – він мене веде.
Якщо тільки бодай один черв’ячок недовіри почне гризти
мою душу так, як це щойно спробували зробити ви – нами
почне керувати перший-ліпший посіпака, що випадково
опиниться на лінії.
Сніжана з Сергійком, знітившись, опустили голови.
– Вибач, Клаю, – озвалася першою дівчинка. – Просто
все це – так незвично, так незрозуміло для нас. Особисто я
не бачу іншого виходу, як довіритися тобі та Отісаткові, як
ти довірився своєму Світові.
«Як добре, що Світ відпустив нас з купола всіх трьох,
– подумав Сергійко. – Інакше, якби нам зі Сніжаною