78 / 150
77
Мені було страшно – не від темряви, а від самотності.
Я вже казав, що за межами звичного для мене середовища я
почувався приреченим. Та найстрашніше чекало попереду.
Ділянка шкіри, оброблена наглядачами старшої колонії,
раптом почала нестерпно боліти і лущитися. На місці
дотику тампона прямо на очах почала виростати цупка
темна шерсть. Я божеволів від жаху, спостерігаючи за тим
гидким перетворенням. Хоча навколо була густа темрява
ночі, внутрішнє світло іще на якийсь час залишалося зі
мною, виринаючи назовні, хоча я волів би нічого того не
бачити. Але навіть в такому разі я не міг не відчувати, як
ламається, стискається і переформовується моє тіло. Ви
були свідками повернення мого організму до людської
подоби. Той процес теж супроводжувався фізичним
дискомфортом, але моє тіло раділо, бо набувало своєї
природної форми. А тоді… навіть згадувати не хочеться.
Однак я мушу розповісти про пережитий жах, щоб ви
зрозуміли: люди в подобі щурів – швидше наші друзі, ніж
вороги. Звичайно, за умови, що нам вдасться повернути їх
до звичного стану. Я так розумію, що речовина, необхідна
для цього, у вас є. Адже це саме її кількох молекул
вистачило, щоб я повернувся в своє рідне тіло.
– А я думала, що то наше щире співчуття зняло чари…
– розчаровано сказала Сніжана.
– Без нього трансформація й справді була б
неможливою, – заспокоїв дівчинку Клай. – Адже тільки з
допомогою дотику мікрочастинки розчину потрапили з
ваших рук на мою шкіру. Ви хоч уявляєте, яка сила у тієї
речовини, яку ви маєте! А тепер спробуйте уявити, на що
підуть лиходії, щоб зупинити нас і заволодіти вмістом тієї
пляшечки.
«Так от над чим працювала мама впродовж багатьох
років! – осінило Сергійка. – Але як вона дізналася, що саме
потрібно для порятунку чужого світу? Від тата? А як він
сам «провалився» в Отіс якраз тоді, як там почалися
серйозні проблеми? І чому мама сама не взяла пляшечку з