80 / 150
79
намагатися якось об’єднатися. Ось чому у них забирають
міні-роботів та позбавляють людської подоби.
– Чи не простіше було просто знищувати фізично?
– Та ні, це не можливо. Вбивство як таке вже давно
заборонене в Отісі. Дідухи пильно слідкують за цим. Та й
навіщо? Володар Отісу та його посіпаки дочекаються, поки
здичавілі істоти стануть покірними щурами.
Діти знову притихли, і кожен заглибився в роздуми.
Невідомо, скільки б іще отак вони просиділи на
пружинистій фіолетовій поверхні, якби раптом Клай,
заглянувши в сяючі оченята Отісатко, не повідомив:
– Купол готовий відпустити назовні одного з нас.
25
Діти принишкли, змовкли – кожен напружено
обдумував новину. Як краще вчинити? Кого випустити? І
чому це купол не хоче відпускати відразу всіх? Поодинці
кожен з них мало чого вартує у світі, що кишить лиходіями.
А втрьох все ж вони – сила! Хай не фізична, навіть не
інтелектуальна, але ж своєю дитячою кмітливістю та
щирістю могли б разом багато на що згодитися.
– Вибачте, друзі, – порушив напружену тишу Клай, –
Отісатко виправляє мене – світ мав на увазі, що одного з нас
він продовжить блокувати, інших двох відпускає. Ми маємо
самі визначитися, хто залишається.
Після почутого діти відразу загомоніли:
– Ну, Клаю, ти виходиш точно. Без тебе ніяк, –
впевнено почав Сергійко.
– Тобі, Сергійку, необхідно знайти маму, тому ти теж
маєш іти, – запропонувала Сніжана. Хлопчики заклопотано
переглянулися.
– А як ми тебе – дівчинку – залишимо тут саму? –
заперечив Клай. – Краще вже давайте зробимо так – я
віддаю вам Отісатко (без нього вам не обійтися, пухнастик
стане і навігатором, і порадником), а я вже залишуся тут.