179 230
185
Стація 6. Співчуття
Обличчя Ісуса було закривавленим, бо колюче
терня, висихаючи, все глибше впиналося в голову,
завдаючи страшних мук і нових ран. Від
непомірної ноші по ньому стікали густі потоки
поту, що, змішуючись із кров’ю, скапував на
землю. І тільки одна жінка з натовпу, маючи
добре серце, переборола страх гніву жандармів і
підійшла до Ісуса втерти те зболене обличчя,
аби хоч трішки полегшити Його муки.
Іноді серед оточення жінки, що намірилася
зробити аборт, знаходяться люди, що
намагаються відмовити її від тяжкого гріха –
може, то хтось із рідних, може, близька подруга
чи лікар, що попереджає про всі наслідки аборту.
Ці люди – немов та Вероніка з юрби юдеїв, що
витерла Святе Обличчя Христове…
Коли Ти ніс тягар гріхів і зла
За всіх людей, за кроком крок до смерті,
До Тебе Вероніка підійшла
Кривавий піт з Лиця Святого втерти.
Мені також знайоме співчуття,
Що додало хоч небагато сили.
Казали мамі: пошкодуй дитя!
І не вбивати радили, просили.
Який слабкий надії промінець!
І все ж він спалахнув на тій дорозі,
Де навіть на початку був кінець.
Йому протистояти я не в змозі