181 230
187
Стація 8. Плач жінок
Хоча натовп, що йшов за Ісусом на Голгофу,
здебільшого був налаштований вороже до
Нього, кидав каміння, принижував, плював на
Того, кого Господь послав урятувати світ
любов’ю і всепростимістю, серед нього були
сердобольні жінки, що оплакували Його. «Не
наді мною плачте, а над собою і дітьми
вашими», - звернувся до них Син Божий.
Чи плаче хтось за позбавленим права на
народження невинним малятком? Чи хоч у
когось стиснеться серце від болю за тією
крихіткою, що так хотіла жити?
Ісусику, Ти падав і вставав.
В сльозах ішли жінки услід юрбою,
Їм втіхою були Твої слова:
«Не наді мною плачте - над собою»
Горюю над собою день і ніч,
Бо більш ніхто за мною не заплаче.
Моїх батьків зажурених облич
І радісних ніколи не побачу.
У них ні сліз немає, ні жалю.
Позбутися мене – для них не горе,
Та все одно прощаю, бо люблю,
Вже скоро їхня совість заговорить.