114 122
97
Втеча у тишу...
РОЗДІЛ 3 .
* * *
Липневим цвітом розпочався день
Для пташечки, яка з гніздечка випала.
Услід казали: їй не до пісень,
Ще літня спека сліз усіх не випила…
А пташечка візьме собі й майне
За веселково-росянисті обрії.
Писав мудрець, що “це також мине”,
А надто для відважної й хороброї…
І світло на литаврах забринить,
І музика небесна виграватиме,
Бо Ангел соломинку – срібну нить –
Зів’яже так, що пташечка й не знатиме.
Любов’ю розговіються сади,
Липневим медом бджілка дорожитиме.
І пісня знов повернеться туди,
Де попри все в ній кожна нотка житиме…
Бо так уже влаштовано людьми –
Шукати у натхненні недосяжності.
Моя маленька пташко, мабуть, ми
Прийшли сюди,
аби
служити
справжності…