110 122
93
Втеча у тишу...
РОЗДІЛ 3 .
* * *
цей сивий ліс як точка опертя
оаза мрій чи храм для супокою
де втомлена зигзагами життя
черпаю сни тремтячою рукою
і набираю світла повен дзбан
і висипаю смуток з-поміж віття
аби щоранку ніжності туман
оповивав оголені суцвіття
тут схованка від зла і суєти
людських баталій за земні корони
тут близько небо і ще ближче ти
чутливий і вразливо-безборонний
застигли в соснах сльози бурштину
фіалок ніжність спалахи бузкові
і так мені тепер без того сну –
як без любові