287 434
«Я не знаю, хто я буду зав-
тра»
Я не знаю, хто я буду завтра.
Може, знов нахлине пустка – глуш.
Є в природі об’єктивна правда,
В тім числі – в хисткій природі душ.
Може, знову лихо безбережне,
Що чатує звіром звідусіль,
Моє серце вкрай необережне
Знову кине у бездонний біль.
Я не фаталіст, хоч в долі в мене –
Фатуми і випадки жахкі.
Спробуй – стань її творцем натхненним,
Як навкруг – надміру хижаків.
Я жадаю свій печальний вечір
Завершить не під гієн виття,
Розпрямити вік похилі плечі,
Глянути з довір’ям на життя.
Чуєш, доле, – я не так багато
Жду від тебе за твої борги.
Хай печалей буде – не занадто,
І нести їх трішки дай снаги.
26/V-1990.