283 434
«Я сама не знаю, хто я зав-
тра буду…»
Я сама не знаю, хто я завтра буду.
Дух ожив зненацька і шукає шлях.
Серце неспокійно стукає у грудях,
І людські тривоги жевріють в чуттях.
Доле моя, доле невимовно чорна!
Не минув нас, доле, всенародний жах.
Нас перемололи безпощадні жорна
У фатально лютих, катівських руках.
Рідного народу частка невід’ємна,
Я у вир насилля впала, як і Він.
Є в душі народній сила незнищенна,
Що його підніме з горя і руїн.
Він – у нас, ми – в ньому всі воскреснем знову,
Зорями надії освітився світ.
Матері! Співайте діткам колискову,
Дайте їм в майбутнє честі заповіт.
11/IV-1990.