4 / 150
3
Валентина Попелюшка.
Отісатко
(повість)
1
– Синку, мене запросили на ранковий прямий ефір.
Завтра підеш зі мною, чи краще тебе не будити?
Мама щойно повернулася з роботи і відірвала
Сергійка від найцікавішого епізоду в книжці, яку він
намірився дочитати, перш ніж піти спати. Хоча «Хроніки
Нарнії» він перечитував удруге, але тоді він був іще малим,
тому майже забув подробиці. Отож тепер читав як нову
невідому книгу.
– Що ти казала, ма?
– А, та ти весь у Нарнії? – посміхнулася мама,
зайшовши до кімнати. Вона поцілувала сина в маківку,
потім легенько скуйовдила русяву чуприну, ніби
соромлячись того прояву материнської ніжності. Підріс її
Сергійко, подорослішав. Не дуже й любить тепер, коли
матуся обійме чи чмокне у щічку. А мамина любов з роками
не змінилася, їй так само хочеться і приголубити, і
попіклуватися.
– Вибач, я так захопився, що не розчув, що ти сказала.
Мама розповіла про запрошення на місцевий
телеканал. Хоча пересічні мешканці їхнього міста навряд чи
цікавилися маминими науковими дослідженнями, але
тележурналісти могли з будь-чого створити сенсацію, аби
тільки глядачам було не нудно. Пошук нових сюжетів,
нових тем, нових героїв і звів їх із Сергійковою мамою –
працівницею
науково-дослідного
інституту,
яка
досліджувала життя пацюків. Не мамині експерименти чи
відкриття зацікавили ведучих ранкової програми. У пресі та
випусках місцевих новин почастішали скарги мешканців
одного з мікрорайонів міста на те, що в підвалах старих