255 434
Оновлення
Полилися з глибин затамовані струмені,
і на волю проситься ще не мовлене слово,
в тишині визрівають думки недодумані,
почуття нерозділені виграють веселково.
І доля важка обертається досвідом,
і з нього не біль вже, а радість родиться світла.
І тінь вечорова перегукується з досвітом,
і душа спопеліла надією знову розквітла.
Та як мені, чим добрим людям воздати
за безцінний дарунок святої любові?
Душа нездоланно надолужує втрати,
шукаючи чудо-бальзам в материнському слові.
О слово цілюще з минулого незабутнього!
Нехай сподоблюся силу твою пізнати!
Таж недаром, як запоруку майбутнього,
тебе з молоком своїм мені дарувала Мати.
Серцем радісним знову добром причащаюся,
причащаюся людських сердець добротою.
За слабкості духу – каюся, каюся.
Хай Бог захистить мене Десницею пресвятою.
5/XII-1993.