279 434
Бджола
Мій творчий дух знеміг в самоарешті,
На дибі лютих, смертницьких страждань,
Та після Колими і самокатувань,
На схилі віку, знов ожив, нарешті.
Йому не хто-зна як уже буяти.
Йому б – тепло, та сонце, та квітки.
Якусь там дещицю нектару в щільники
Він все ж таки повинен ще надбати.
Хай той нектар нінащо й не згодиться,
Однак нікому й не спричинить зла.
Живе на світі божому бджола,
Серед комах – невтомна трудівниця.
18/ІІІ-1990.