280 434
Надія Душа звільняється від
чорних демонів)
Душа звільняється від чорних демонів
Печалі, безнадії, німизни,
Немов з могильної виходить темені
На гомінкі вітри свободи й новизни.
Як квітка ловить спраглими зіницями
Найперші просвітки нового дня,
Отак душа з далекими зірницями
Перемовляється навмання.
Пливе свавільним, вільним човником
У морі вічності, у пам’яті земній.
Їй стільки стрінеться співрозмовників,
Їй, так недавно ще глухонімій.
Їй усміхнуться ще безміри вічності
Й буття земного кожнісінька мить,
В ній ще відродиться полум’я ніжності.
До всього. До всіх, кому кривда болить.
28/III-1990.