276 434
Туга. 2
Трудна поезія моя
(Душа моя у тузі) :
Злітати їй уже дано
Лиш у важкій натузі.
Захоплень іскри-блискітки,
Ні веселкові мрії
Уже не піднесуть її
В висоти ейфорії.
Душа – убога, хоч жива :
Жива одною гранню,
Знебулася снага її
В німотному стражданню.
І як їй бути, як їй жить
І де шукать поради?
Нема на горесті її
Ні ліків, ні розради.
Вона жива одним чуттям,
Одним, народним, болем,
А квітів – радощів своїх
Не воскресить ніколи.
Уже не розцвітати їй
В гармонії з весною,
Довірливо не гомоніть
З тремтливою листвою,
І не злітати жайвором
В пориві благовіснім,
Натхнення спалахом ясним,
Дзвінким мотивом пісні.