336 434
Сусіди
Хороший сусід кращий за родича.
Народна приказка.
Живе народ. Не греки й не шумери.
Живе на власній, предківській землі.
Та доленька його – ще в сивій млі,
В полоні в невловимої химери.
Зроста народ, хоч втрат своїх не злічить,
Хоч безліч лих йому точили дух.
Минувшини цурається міщух,
І навіть ратай душу покалічив.
Живе народ, хоч розгубились сили
В борні незмірній на шляхах сторіч.
Вже ж так сусідоньки ішли йому навстріч,
Так горе і добро із ним ділили!
Вже ж так прихильно, як вони лиш вміли,
Допомагали впертому йому,
Навчали ревно мудрості-уму
І, навіть, мов своїх йому не пожаліли.
Вони його від скверни захищали,
Щоб він не збивсь на згубні путівці,
Його “єретиків”, його співців,
Як лиш вони уміли, устрашали.
У нього он які розлогі ниви, –
Таке роздолля буйним врожаям,
Та хлопам тим, холопам-гультяям
Потрібен пан, – і строгий, і зичливий.
Ішли віки. Минались покоління.
Народ воскрес на звільненій землі,