343 434
Неначе їй об’явлено бойкот.
Навіщо баламутити народ?
Так, – екстремізм! Обурливо і кривдно!
Вони клялись ім’ям перебудови,
Що до тубільців лине кожен з них,
Але ж бо скільки пакостей і лих
Зазнають інші громадяни й мови!
23/III-1990.
Закон про мови. 3
Така велась дискусія безславна.
Республіка мов затаїла дух.
Що там говорить каверзний міщух?
То наша справа вже така безправна?
Он хто засів у тім ареопазі!
Які ж вони несправедливі й злі!
Живуть роками на оцій землі
В тупій, сліпій, жорстокій неповазі!
Чи ж їм народну зрозуміть скорботу?
Вона – провина їх і кривда їх!
І від фетишів-ідолів своїх
Вони не відступають ні на йоту.
То це таку нову ми маєм владу?
Ой, ще проллється безневинних сліз!
То з ними, учорашніми наскрізь,
Нам будувати храм нового ладу?
Та драма не забулася й понині.
Закон вродивсь не зовсім до пуття.
Та як і той утілити в життя,