89 / 150
88
– Певно, та невипадкова випадковість, яка допомогла
мені повернутися в людську подобу, мала показати вам, що
за диво-засіб маєте, – сумно зітхнув Клай.
28
Сумнівів більше не залишилося ні в кого – пляшечку
таки треба відкривати. Поповнити свою команду ще одним
другом в даній ситуації дітям було не зайвим. Щурисько з
надією заглядав в очі кожному з друзів, ніби боявся, що
вони передумають йому допомагати. Сергійко, з усіх сил
намагаючись бути обережним і не пролити марно жодної
краплі розчину, почав відкупорювати пляшечку.
– Відкрити-то я її відкрию, – сказав він, – а як потім
знову закрити, щоб зберегти вміст, – не знаю.
Ключем від своєї квартири, що незмінно
супроводжував Сергійка, пристебнутий на ланцюжку до
кишені штанів, він обшкріб речовину, схожу на парафін,
якою була закріплена пробка. Довелося пововтузитися, але
пробка таки піддалася, і пляшечка була відкрита.
– Ну що, з Богом! – видихнув Сергійко і, щільно
приклавши подушечку вказівного пальця до отвору пляшки,
легенько побовтав її, відчувши дотик рідини. – Візьми,
Сніжано, – протягнув він відкупорену пляшку та пробку від
неї.
Дівчинка
закупорила
пляшечку,
задоволено
відмітивши, що турбувалися вони даремно, бо пробка
досить щільно прилягла до отвору і без парафіну. Потім
вона знову обережно помістила пляшечку до кишеньки-
кенгуру.
В цей час Сергійко вже присів біля пацюка і почав
втирати чудодійну речовину йому за вухами. Затамувавши
подих, діти стежили за тією процедурою. Сергійко зі
Сніжаною вже були свідками неймовірного перетворення
Клая, але й у них всередині все дрижало в передчутті
жахливої картини. Можна було відвернутися і не дивитися,