94 / 150
93
додому, я бачила, як мої брат та невістка заглиблювалися
кожен в свої електронні екрани, інформація на які
подавалася через Отісаток. Зміни в поведінці моїх родичів
відбувалися настільки швидко, що, коли я вирішила все ж
втрутитися, на жаль, було вже запізно. Від оцього відео, яке
ми щойно переглянули, і до дня, коли Клая забрали до
молодшої колонії, пройшло якихось три місяці. Уявляєте?
Що вони зробили з отісатами за якихось сто днів! І це ще
прошу врахувати, що наш прадід – один з Дідухів Отісу,
символ добра предків. Тому на генному рівні уся наша
родина має силу протистояти зомбуванню. Однак речовини,
додані до їжі отісатів, плюс інформаційний непотріб, яким
наводнювався простір, мали такий сильний вплив, що навіть
мій брат Роглан покірно віддав власного первістка, котрим
не міг натішитися, як ягнятко, в загальну стайню, назавжди
забувши про нього.
29
Дітей настільки приголомшило почуте, що вони не
наважувалися щось іще запитати. Сергійко навіть уявити
собі не міг, щоб матуся взяла та й віддала його маленького
до інтернату. Віддала і забула, як непотріб. А в Отісі під
впливом тирана-самодура і з його жахливої забаганки
дорослі мешканці не намагалися й протистояти такій
бездушній затії.
Клай вже впорався з потрясінням, витер сльози і
більше не рюмсав, але Сніжана з Сергійком розуміли,
наскільки йому гірко. Те, про що він не замислювався до
вигнання та перетворення на пацюка, тепер завдавало болю
і сприймалося без анестезії байдужості та покірності – того
стану, в якому Груміядз тримав Отіс останні дванадцять
років.