93 / 150
92
екран, на якому господиня дому почала перегортати відео
сюжети. Такого Сергійко раніше не бачив. Він розумів, як
можна гортати світлини, сторінки електронної книги, а от
рухливі, ніби живі, відео ролики, які можна перегортувати –
то було щось нове. Нарешті Кучіфу знайшла, що шукала, і
діти почали переглядати звичайне родинне відео, на якому
молоді мама з татом бавлять немовля, радісно промовляють
до нього.
«Клаю, а ти кого більше любиш: маму чи тата?» –
сміючись, цілувала крихітні долоньки гарна молода жінка.
Звісно, малюк ще не вмів говорити, тому нічого не
відповідав, просто видавав гортанні звуки, усміхаючись до
щасливих батьків.
«Клаю!» Так от чому хлопчик-отісат завмер саме біля
цієї садиби! Отісатко підказав, чи сам щось відчув?
Сергійко глянув на друга. Той не відривав погляду від
екрану, не соромлячись сліз, що текли по щоках.
– Ти народився в цьому домі, хлопче, – Кучіфу
підійшла до нього і поклала руку на плече.
– Я знаю, – тихо промовив Клай, – моє серце
підказало, що це – особливе місце, ще до того, як Отісатко
подав сигнал. Від нього я дізнався, що ти – моя тітка, сестра
тата.
Кучіфу сумно посміхнулася. Вимкнувши екран, щоб
не ятрити душу племінникові, вона продовжила:
– Коли почали забирати з родин дітей, я єдина
протестувала, не хотіла віддавати Клая. Секрет у тому, що я
не працювала на жодному з великих підприємств, не
харчувалася в їхніх їдальнях брикетами-концентратами із
неорганічних замінників харчових продуктів. Мені
пощастило бути доглядальницею за тваринами в
зоологічному саду. Я завжди була прихильницею здорового
способу життя і споживала тільки живу природну їжу. Свою
думку не могла нав’язувати братові та його родині. Однак з
болем помічала, як щодня стосунки Варпі та Роглана
ставали все більш відчуженими. Повертаючись щовечора