95 / 150
94
– Моє щастя, – продовжила Кучіфу, – що я так і не
спокусилася завести собі міні-робота. Інакше навіть не
знаю, у кого чи на що перетворилась би і я сама.
– Невже і Отісатко – зло? – здивувався Сергійко.
– Ні-ні! – поспішила заспокоїти підлітка Кучіфу. –
Сам Отісатко – напевно, наймиліший та найдобріший
винахід останнього тисячоліття. Однак і добру річ можна
використати як для гарних намірів, так і для лихих.
Вона дістала з шафочки, що була вмонтована в одному
з кутів помешкання, річ, в якій діти відразу впізнали аналог
ножа.
– Дивіться, – сказала жінка і взяла до рук один зі
стиглих дувакісів. Захопившись розповіддю, діти й забули
про привабливі плоди і про відчуття голоду. Кучіфу
розрізала плід і вилила його нектар в гарну перламутрову
напівпрозору склянку. Потім так само приготувала ще три
склянки напою і подала кожному з дітей, залишивши одну
собі. – М-м, смакота.
Діти покуштували нектар і теж задоволено
промуркотіли – справді, смак був настільки приємним, що
приховати захоплення було неможливо.
– Гарна річ – ніж, чи не так? – Підвела підсумок
Кучіфу. – А тепер?
Діти зіщулилися і зажмурили очі, спостерігаючи, як
тітка Клая закотила рукав комбінезона і полоснула себе
ножем по руці. «Навіщо вона це робить? – вжахнулася
Сніжана. – Можна подумати, ми не зрозуміли б і без
демонстрації». Кучіфу миттю дістала з іншої полички в
шафі зелений прямокутник і приклала до порізу. Рана
миттєво затягнулася, не залишивши й сліду.
– Ну ви все зрозуміли, правда? – повернулася вона до
розмови. – Одна й та ж річ може полегшити життя, а може
завдати шкоди. Отак було і з Отісатко. Коли ці милі міні-
пристрої прийшли на зміну комп’ютерам, телефонам,
планшетам, навігаторам, фотоапаратам, відеокамерам,
разом взятим, ще й мали безліч нових функцій, отісати