322 434
За все, що сталось в світі,
Ти не провинна, мамо.
1-5/ІІ-1990.
Сіль землі. 2. Голодомор
Ой, доле наша злая,
Ой, світе наш полинний!
За що ти так караєш
Народ наш безневинний?
То війни та розрухи,
То інші ще напасті.
Ні тілом і ні духом
Не запізнали щастя.
Біда – без меж, без краю.
Змирилися – не вперше.
Та голод як згадаю,
Від болю в’яне серце.
О земле плодородна,
Ти все для нас зростила,
Та смерть страшна, голодна,
Геть все село скосила.
Село людей смиренних,
І чесних, роботящих,
Твоїх, о земле-нене,
Трудівників найкращих:
І ратаїв потомних,
І сівачів невтомних,
Полільниць, і сапальниць,
І жниць неугомонних,